Перевірка корпоративної структури за місцевим законодавством

Українські компанії та підприємці дедалі активніше виходять на ринки Європейського Союзу. Експорт, відкриття дочірніх компаній, M&A-угоди, релокація бізнесу, залучення європейських інвесторів, відкриття банківських рахунків у ЄС, участь у європейських тендерах — у всіх цих сценаріях українська сторона має справу з контрагентами або структурами, що зареєстровані за законодавством держав-членів ЄС.

Перевірка корпоративної структури за місцевим законодавством в ЄС — обов'язкова процедура при:

1. укладенні значимих договорів з європейськими контрагентами;
2. купівлі або інвестуванні в європейський бізнес (M&A, joint ventures);
3. залученні європейських інвесторів та фондів;
4. відкритті дочірньої компанії в державі-члені ЄС;
5. релокації українського бізнесу до ЄС;
6. виході на європейські тендери та публічні закупівлі;
7. відкритті рахунків в європейських банках;
8. санкційному комплаєнсі (структура власності європейського контрагента може ховати підсанкційного бенефіціара).

АО «Zahist» проводить комплексну перевірку корпоративних структур за законодавством держав-членів ЄС у співпраці з місцевими юридичними партнерами. У цій статті ми розкриваємо ключові аспекти такої перевірки.

Що саме перевіряється

Перевірка корпоративної структури в юрисдикціях ЄС має ті ж завдання, що й у Україні, але реалізується через інші інструменти і вимагає знання місцевої специфіки. Перевірка дає відповіді на ключові питання:

1. Чи існує компанія, і який її поточний статус? Чинна, у процесі ліквідації, неплатоспроможна, виключена з реєстру.
2. Хто є власниками та кінцевими бенефіціарами? Із аналізом через місцевий UBO-реєстр з урахуванням специфіки доступу.
3. Хто має повноваження діяти від імені компанії? Директори, прокуристи, керівні органи — і ці поняття дуже відрізняються між країнами.
4. Які зобов'язання має компанія? Реєстраційні, звітні, регуляторні, корпоративні.
5. Якою є реальна історія компанії? Зміни в структурі, реорганізації, спори, заборгованість.

Специфіка корпоративного права країн ЄС

Перш ніж починати перевірку, важливо розуміти, що корпоративне право в ЄС лише частково гармонізоване. Загальні Директиви ЄС (зокрема Директива (ЄС) 2017/1132 щодо певних аспектів компанійного права) встановлюють рамки, але деталізація залишається на національному рівні. Це створює низку важливих відмінностей:

1. різні види юридичних осіб: GmbH, sp. z o.o., s.r.o., Limited, B.V., OÜ, S.A., SAS — кожна зі своїм статутним капіталом, правилами управління, відповідальності;
2. різні моделі управління: однорівнева (Board) vs дворівнева (Management Board + Supervisory Board) — від цього залежить, хто має повноваження підписувати договори;
3. різна юридична природа реєстраційного запису: у деяких країнах (Німеччина) внесення до реєстру має конститутивне значення (без нього компанія не існує), в інших — лише декларативне;
4. різні вимоги до публічної звітності — деякі країни вимагають подання повних фінансових звітів, інші обмежуються скороченими формами для малого бізнесу;
5. різні мови — реєстри ведуться національними мовами (з різним рівнем доступності англійських версій);
6. різні правила доступу до інформації — після рішення Європейського суду 2022 року щодо UBO-реєстрів ситуація з публічністю значно ускладнилася.

Етапи перевірки корпоративної структури в ЄС

1. Базова перевірка в національному реєстрі

Кожна держава-член ЄС має свій національний бізнес-реєстр. Перший крок — звернення до відповідного реєстру компанії, що перевіряється:

1. Польща — Krajowy Rejestr Sądowy (KRS) для компаній (sp. z o.o., S.A. тощо) та CEIDG для індивідуальних підприємців. KRS веде система судів, він повністю електронний і безкоштовний (krs.ms.gov.pl, ekrs.ms.gov.pl);
2. Німеччина — Handelsregister, який ведеться місцевими судами (Amtsgericht); доступ через unternehmensregister.de або handelsregister.de — частково платний;
3. Чехія — Veřejný rejstřík (or.justice.cz), повністю електронний і безкоштовний;
4. Нідерланди — Handelsregister, що ведеться Торговою палатою (Kamer van Koophandel, KvK);
5. Австрія — Firmenbuch;
6. Угорщина — Cégjegyzék;
7. Словаччина — Obchodný register;
8. Естонія — e-Business Register (одна з найзручніших і найпрозоріших систем у світі);
9. Латвія — Lursoft / Uzņēmumu reģistrs;
10. Литва — Juridinių asmenų registras;
11. Румунія — ONRC (Oficiul Național al Registrului Comerțului);
12. Болгарія — Търговски регистър;
13. Іспанія — Registro Mercantil Central;
14. Італія — Registro delle Imprese;
15. Франція — Registre du commerce et des sociétés (RCS), доступ через infogreffe.fr;
16. Кіпр — Department of Registrar of Companies (one.gov.cy);
17. Мальта — Malta Business Registry;
18. Люксембург — Registre de Commerce et des Sociétés (LBR);
19. Ірландія — Companies Registration Office (CRO);
20. Бельгія — Banque-Carrefour des Entreprises (BCE/KBO).

2. Європейський портал e-Justice та система BRIS

З 2017 року функціонує BRIS (Business Registers Interconnection System) — система взаємодії національних бізнес-реєстрів країн ЄС. Доступ — через Європейський портал e-Justice (e-justice.europa.eu).

BRIS дозволяє:

1. здійснювати пошук компаній з будь-якої держави-члена ЄС;
2. отримувати базову інформацію про компанії (найменування, форму, реєстраційний номер, статус, адресу, дату реєстрації);
3. отримувати інформацію про транскордонні реорганізації, злиття та поглинання;
4. частково — про неплатоспроможність та банкрутство.

BRIS — це не єдина база даних, а «маршрутизатор» запитів до національних реєстрів. Тому глибина наявної інформації відрізняється від країни до країни. Для базової перевірки наявності компанії — BRIS зручний і безкоштовний інструмент; для детального аналізу — все одно потрібен запит до національного реєстру.

3. Перевірка кінцевих бенефіціарних власників (UBO)

Це найбільш юридично складний блок, який зазнав революційних змін за останні роки. Регулювання базується на:

1. 5-й Директиві ЄС про протидію відмиванню коштів (AMLD 5) — запровадила обов'язкові національні UBO-реєстри;
2. 6-й Директиві (AMLD 6) — посилила вимоги та інтегрувала з кримінальним правом;
3. Регламенті (ЄС) 2024/1624 та Директиві (ЄС) 2024/1640 (так званий «AML Package 2024») — нова рамка з обов'язком імплементації до 2027 року, яка створює єдиний наглядовий орган (AMLA), уніфікує термінологію, знижує поріг кваліфікації UBO до 25% або більше (раніше було «понад 25%»), посилює інтеграцію реєстрів.

BORIS (Beneficial Ownership Registers Interconnection System) — це європейська система взаємодії національних UBO-реєстрів. Однак після рішення Суду ЄС у справах C-37/20 та C-601/20 від 22 листопада 2022 року публічний доступ до UBO-реєстрів був обмежений: повний доступ для будь-якої особи без обґрунтування законного інтересу був визнаний таким, що порушує право на приватність та захист персональних даних. У результаті:

1. ряд країн повністю закрив публічний доступ (Нідерланди, Люксембург, Австрія, Бельгія);
2. ряд країн зберіг обмежений доступ за наявності законного інтересу (Німеччина, Кіпр);
3. ряд країн зберігає публічний доступ зі своїми обмеженнями (Естонія, Литва, Латвія).

На практиці це означає, що для отримання інформації про UBO часто потрібно або обґрунтовувати законний інтерес, або діяти через «зобов'язаних осіб» (банки, юристи, аудитори, нотаріуси), які мають професійний доступ до UBO-реєстрів у межах процедур due diligence.

4. Аналіз структури власності і ланцюга контролю

Якщо учасниками компанії є інші юридичні особи (особливо в інших юрисдикціях), перевірка не зупиняється на першому рівні. Будується повний ланцюжок до фізичних осіб. У контексті ЄС типові схеми, що потребують особливої уваги:

1. багаторівневі холдингові структури з компаніями в Нідерландах, Люксембурзі, на Кіпрі, Мальті;
2. використання фондів і трастів (Stiftung, Foundation, Trust) — особливо в Ліхтенштейні, Нідерландах, на Кіпрі;
3. номінальні директори та акціонери — особливо актуально для офшорних або частково офшорних юрисдикцій (Кіпр, Мальта);
4. акціонерні угоди (shareholders' agreements), які не публікуються, але можуть змінювати реальний баланс контролю;
5. іменні бенефіціари трастів (в окремих юрисдикціях не розкриваються в публічних реєстрах).

Виявлення такої «непрозорої» структури — самостійний ризиковий фактор, що вимагає поглибленої перевірки (Enhanced Due Diligence — EDD).

5. Перевірка повноважень підписантів

Окремий важливий блок — встановлення осіб, які мають право діяти від імені компанії, і обсягу їх повноважень. У ЄС цей аспект значно складніший, ніж в Україні:

1. у Німеччині, Австрії, Швейцарії існує специфічний інститут «прокуриста» (Prokurist) — особа з широкими комерційними повноваженнями, які записані в реєстрі;
2. у країнах з дворівневою системою (Німеччина, Польща, Чехія) є Vorstand/Zarząd/Představenstvo(правління) та Aufsichtsrat/Rada Nadzorcza/Dozorčí rada (наглядова рада) — і повноваження розподілені між ними;
3. в Нідерландах ключову роль відіграє управляючий директор (Bestuurder), але обмеження можуть бути в установчому документі;
4. у країнах common law (Ірландія, Мальта, Кіпр) дієзнавство «directors» — і важливі формальні рішення (Board Resolutions);
5. існує інститут спільного представництва: один директор не може діяти самостійно, потрібен підпис ще одного директора або прокуриста.

Договір, підписаний особою, що формально не має повноважень за місцевим законодавством, ризикує бути визнаним недійсним.

6. Перевірка фінансової звітності та публічної інформації

Більшість юрисдикцій ЄС зобов'язує компанії подавати річні фінансові звіти, які стають публічно доступними. Глибина і деталізація відрізняється:

1. Велика Британія (хоча вже не в ЄС, інструмент Companies House залишається золотим стандартом прозорості) — повна публічна звітність;
2. Естонія — повний публічний доступ через e-Business Register;
3. Польща — публікація звітів через Krajowy Rejestr Sądowy;
4. Німеччина — публікація через Unternehmensregister, для малого бізнесу — у скороченій формі;
5. Кіпр, Мальта, Люксембург — обмежені вимоги до публікації, особливо для приватних компаній;
6. Нідерланди — публікація у Handelsregister, але для дрібних компаній можлива «модель A» з мінімальним обсягом інформації.

Що дає аналіз звітів:

1. оцінка фінансового стану;
2. виявлення збитків, що сигналізує про проблеми;
3. структуру балансу (наявність значних зобов'язань);
4. наявність аудиторських застережень;
5. історію змін у звітності.

7. Перевірка статусу платоспроможності

Окремий блок — перевірка, чи не перебуває компанія у процедурі неплатоспроможності або банкрутства. У ЄС діє Регламент (ЄС) 2015/848 про процедури неплатоспроможності, який створив правову рамку взаємного визнання таких процедур.

Insolvency Registers Interconnecting System — європейська система взаємодії національних реєстрів неплатоспроможності, доступна через e-Justice портал. До неї підключені більшість країн ЄС (Чехія, Латвія, Румунія, Німеччина, Нідерланди, Естонія, Австрія, Словенія, Італія, Польща та інші). Це дає можливість безкоштовно перевірити статус компанії у процедурах неплатоспроможності у відповідних країнах.

Окремо перевіряється історія попередніх процедур — у деяких юрисдикціях інформація залишається доступною навіть після завершення.

8. Перевірка регуляторного статусу

Якщо компанія здійснює регульовану діяльність (банк, інвестиційна компанія, страхування, азартні ігри, фармацевтика, телекомунікації) — необхідна перевірка наявності відповідних ліцензій та авторизацій:

1. банки — реєстри національних центральних банків + база EBA (Європейського банківського органу);
2. страхові компанії — EIOPA Register;
3. інвестиційні компанії та фонди — ESMA Registers;
4. криптокомпанії — національні VASP-реєстри та з 2025 року — MiCA (Markets in Crypto-Assets Regulation);
5. платіжні установи та EMI — реєстри EBA;
6. азартні ігри — національні гральні комісії (Malta Gaming Authority, Estonian Tax and Customs Board тощо).

9. Санкційна перевірка з європейської перспективи

Компанія, зареєстрована в ЄС, перевіряється не лише за загальними санкційними списками, а й з урахуванням специфічних європейських режимів:

1. санкції ЄС (EU Sanctions Map) — обов'язкові для всіх осіб під юрисдикцією ЄС;
2. національні санкційні режими (особливо «over-compliance» з боку Великої Британії, Швейцарії, Норвегії, які формально не у складі ЄС);
3. європейський підхід до 50%-вого правила (контроль, а не лише власність);
4. ризики вторинних санкцій США з боку компаній, що мають доларові операції.

Особлива увага — компаніям, які мають у структурі власності або ділових зв'язках резидентів РФ та Білорусі: після санкцій 2022-2026 років більшість європейських банків і нотаріусів відмовляють у обслуговуванні таких структур.

10. Перевірка судової історії

У ЄС наявні різні підходи до доступу до інформації про судові спори:

1. рівень ЄС: Суд ЄС (CJEU), Загальний суд — публічні бази (curia.europa.eu); Європейський суд з прав людини — HUDOC;
2. національний рівень: бази судових рішень різного ступеня відкритості. У деяких країнах (Естонія, Латвія, Литва) — повний публічний доступ; в інших (Німеччина, Австрія) — обмежений; у третіх (Польща, Чехія) — частковий публічний доступ;
3. арбітражна історія: переважно непублічна, але рішення національних судів про оскарження або виконання арбітражних рішень — публічні.

11. Перевірка дотримання GDPR та регуляторних вимог

Окремий аспект, який часто пропускається — комплаєнс ЄС, що стосується конкретного типу діяльності:

1. GDPR — наявність необхідних процедур обробки персональних даних;
2. DAC6 / DAC7 — звітність про транскордонні податкові схеми та цифрові платформи;
3. CSRD/ESRS — нефінансова звітність про сталий розвиток (для великих компаній);
4. DMA, DSA — для цифрових платформ;
5. SFDR — для фінансових установ.

Невідповідність цим вимогам — не «теоретичний», а цілком реальний фінансовий ризик: штрафи за порушення GDPR можуть сягати 4% світового річного обороту або 20 млн євро (більша сума).

Європейська корпоративна структура — це інша правова реальність, у якій формально знайома термінологія часто має зовсім інший зміст. Українська компанія, яка обмежується перевіркою через BRIS і «гугл-перекладом» виписки з польського KRS, отримує лише поверхневу картину — і часто пропускає принципово важливі деталі: реальні повноваження підписанта, фактичних бенефіціарів, фінансові ризики, регуляторні обмеження. Ціна таких помилок — недійсні договори, заблоковані банками операції, втрачені інвестиції.

АО «Zahist» проводить повний цикл перевірки корпоративних структур в юрисдикціях ЄС у координації з місцевими юридичними партнерами. Ми перевіряємо реєстраційний статус, структуру власності, бенефіціарів, повноваження підписантів, фінансову звітність, регуляторну відповідність, санкційні та судові ризики — з урахуванням специфіки кожної конкретної юрисдикції. За результатами клієнт отримує юридичний висновок, що містить не лише перелік знайдених фактів, а й їх правову кваліфікацію за обома законодавствами — країни ЄС та України.

Договір з європейською компанією, перевіреною лише за українськими стандартами — це договір з компанією, яку ви не знаєте.