Як скласти заповіт, що діє в Україні та ЄС

Заповіт — головний інструмент спадкового планування. Через нього людина визначає, кому що залишається, призначає виконавця, виключає або включає певних спадкоємців. Але заповіт, складений в одній країні, не завжди визнається в іншій. Для людей з активами у двох юрисдикціях це створює серйозний ризик: воля, виражена в українському заповіті, може бути проігнорована німецьким судом — і навпаки.

Завдання — скласти заповіт так, щоб він діяв в обох юрисдикціях і відповідав вимогам обох правових систем.

Чому заповіт може бути недійсним за кордоном

1. Невідповідність формі. Кожна країна має свої вимоги до форми заповіту:
2. В Україні — нотаріальне посвідчення обов'язкове (за деякими винятками)
3. В Німеччині визнається власноруч написаний заповіт (handschriftliches Testament) без нотаріуса, але також — нотаріальний
4. У Франції — нотаріальний, власноруч написаний (olographe), таємний (mystique) і особливі форми
5. У Польщі — нотаріальний, власноруч написаний, аллографічний (за участі свідків)
6. Невідповідність змісту. Положення заповіту, законні в одній юрисдикції, можуть порушувати імперативні норми іншої:
7. Обмеження прав обов'язкових спадкоємців
8. Призначення спадкоємцем особи, яка не може бути спадкоємцем за місцевим правом
9. Розпорядження майном, яке належить пережилому подружжю в межах спільної власності
10. Проблеми з ідентифікацією майна. Заповіт, який згадує «всю мою нерухомість», може не охоплювати майно, придбане після його складання, або майно в країні, право якої вимагає чіткої ідентифікації.

Як зробити заповіт міжнародно дійсним

1. Гаазька конвенція 1961 року про колізії законів щодо форми заповітних розпоряджень. Конвенція встановлює: заповіт є дійсним за формою, якщо він відповідає вимогам:
2. Закону місця складання, або
3. Закону країни громадянства заповідача, або
4. Закону країни проживання заповідача, або
5. Закону країни знаходження нерухомості (для нерухомості).
6. Подвійне нотаріальне посвідчення. У складних випадках доцільне посвідчення заповіту нотаріусом в Україні і паралельне в країні ЄС. Це усуває будь-які сумніви щодо форми.
7. Вибір застосовного права через Brussels IV. Якщо у заповіті чітко вказано, що до спадщини застосовується право країни громадянства, це знімає більшість колізійних питань.

Специфічні випадки

1. Заповіт із заповідальним відказом. Дозволяє покласти на спадкоємця обов'язок виконати щось на користь третьої особи (наприклад, виплачувати ренту, дозволити проживання).
2. Заповіт із підпризначенням спадкоємця. Якщо основний спадкоємець не доживе або відмовиться, майно переходить до підпризначеного.
3. Спільні заповіти подружжя. Дозволені в деяких юрисдикціях ЄС (Німеччина, Австрія), заборонені в Україні. У змішаних ситуаціях вимагають спеціального підходу.
4. Заповідальний фонд (траст). Інструмент, поширений у країнах common law, частково доступний в деяких юрисдикціях континентальної Європи. Дозволяє створити фонд для управління майном на користь спадкоємців.
5. Зміна і скасування заповіту

Заповіт можна змінити в будь-який момент. Способи:

1. Складання нового заповіту, який скасовує попередній
2. Складання заповіту, який доповнює попередній (без скасування)
3. Окрема нотаріальна заява про скасування заповіту
4. Знищення заповіту (працює не у всіх юрисдикціях)

При складанні нового заповіту важливо чітко вказати, що попередній скасовується. Інакше може виникнути конфлікт між двома заповітами.

Особлива небезпека: «домашні заповіти»

Багато людей складають заповіти самостійно — або беруть шаблон з інтернету. У 80% випадків такі заповіти містять помилки, які роблять їх частково або повністю недійсними. Особливо в міжнародних ситуаціях.

Юридична робота над заповітом — інвестиція, яка значно дешевша за судові процеси спадкоємців через невдало складений документ.

Що ми робимо

1. Аналіз Вашої сімейної та майнової ситуації.
2. Аналіз спадкового права в усіх задіяних юрисдикціях.
3. Підготовка проекту заповіту, який діє в усіх країнах.
4. Нотаріальне посвідчення в Україні та/або ЄС.
5. Призначення виконавця.
6. Подальший супровід — внесення змін, координація з іншими документами спадкового планування.