Вивезення дитини за кордон без згоди іншого з батьків

Перше і найголовніше: те, що сталось, — це міжнародне викрадення дитини в розумінні Гаазької конвенції 1980 року. Україна і всі країни ЄС є її учасниками. Існує чітка міжнародна процедура повернення дитини. Її потрібно запустити негайно.

Перші 24 години: що зробити прямо зараз

1. Зафіксуйте факт вивезення. Спробуйте максимально точно встановити: коли дитина виїхала, з ким, у яку країну, де зараз перебуває. Кожен факт — корисний:

1. Свідчення сусідів, родичів, спільних знайомих
2. Скріншоти переписок, дзвінків, голосових повідомлень
3. Соцмережі — фото нової локації, геомітки
4. Школа, дитсадок — запит про відвідування
5. Якщо відомий перетин кордону — копії штампів, квитків, транспорту

2. Не їдьте за дитиною самостійно. Це найбільша помилка. Спроба «забрати назад» — навіть якщо Ви маєте всі права як другий із батьків — може кваліфікуватись як зустрічне викрадення. У результаті Ви опинитесь у ситуації обопільної провини, де суд не знатиме, кого підтримувати. Не діяти емоційно — це найважче. І найважливіше.

3. Зверніться до адвоката, який веде такі справи. Не до того, хто «може спробувати». До того, хто веде справи за Гаазькою конвенцією регулярно. У нас це щоденна практика, з 2014 року — а особливо інтенсивно після 2022, коли через війну сотні українських дітей опинились в інших країнах ЄС.

4. Зробіть заяву в поліцію (опціонально, але варто). В Україні — за фактом незаконного утримання дитини. Це не запускає процедуру повернення, але створює документальний слід. У країні вивезення поліційні протоколи — додаткове підтвердження факту перебування дитини там.

Перші 48 годин: запуск механізму Гаазької конвенції

5. Подача заяви через Центральний орган. В Україні Центральним органом за Гаазькою конвенцією 1980 року є Міністерство юстиції. Воно приймає заяву про повернення дитини і направляє її компетентному органу в країні, куди дитину вивезено.

6. Паралельно — позов до місцевого суду. Це окрема дія, яку часто пропускають. Можна не чекати, поки український Мінюст обробить заяву і направить її іноземному органу. Можна одразу подати в суд країни, де перебуває дитина — про повернення за Гаазькою конвенцією. Це швидший шлях.

Перші 72 години: що ще можна встигнути

1. Заборона на виїзд. Якщо є підозра, що дитину можуть перевезти ще далі (наприклад, з Польщі до Німеччини, потім ще далі — у країну поза ЄС), варто негайно подати клопотання про заборону виїзду до місцевого суду. Це забезпечувальний захід, який зупиняє можливість подальших переміщень.
2. Тимчасові заходи щодо зустрічей. Іноді доцільно одразу попросити суд про тимчасові заходи — щоб дитина могла спілкуватись з Вами через відеозв'язок, навіть до фінального рішення. Це і людяно, і юридично корисно: документує, що Ви активно підтримуєте контакт.
3. Збір доказів реальних умов проживання дитини. Якщо в новій країні дитина мешкає в неприйнятних умовах (нестабільне житло, відсутність школи, конфліктна обстановка) — фіксація цього через свідчення, фото, записи допоможе у суді.

Гаазька конвенція 1980: як це працює

Ключова логіка Конвенції проста: дитина має бути повернута до країни звичного проживання (habitual residence). Не до того з батьків, хто має «більше прав». Не до того, у кого «кращі умови». А до тієї країни, де дитина жила до неправомірного переміщення.

Це принципово важливо. Конвенція не вирішує, з ким дитина буде жити в довгостроковій перспективі. Конвенція лише повертає дитину туди, де вона жила, — а далі вже компетентний суд цієї країни вирішує, з ким, як і за якими умовами.

Тобто, якщо мама вивезла дитину з Києва до Варшави — польський суд за Гаазькою конвенцією має зобов'язати маму повернути дитину до України. А вже в Україні суд буде вирішувати, з ким із батьків дитина має жити далі.

Підстави для відмови у поверненні

Конвенція передбачає кілька винятків:

1. Минуло більше року з вивезення, а дитина повністю інтегрувалась у нове середовище.
2. Заявник на момент вивезення не здійснював фактичну опіку.
3. Заявник дав згоду на переміщення (явну або шляхом наступного схвалення).
4. Повернення створить серйозний ризик для дитини (фізичної або психологічної шкоди).
5. Дитина старша 12 років і категорично проти повернення.

Особливості для українців під час війни

Окреме питання — чи поширюється Гаазька конвенція на ситуації, коли дитину «вивезли від війни». Дискусія тут активна, але судова практика стабілізувалась: сама по собі ситуація війни не є підставою для відмови у поверненні, особливо якщо мова йде про регіони, де немає активних бойових дій.

Окремий нюанс — статус тимчасового захисту в ЄС

Те, що мама або тато отримали тимчасовий захист у Польщі чи Німеччині, не дає права тримати дитину в цій країні всупереч волі другого з батьків. Тимчасовий захист — це міграційний статус для дорослого, а не дозвіл на переміщення дитини без згоди.

Що ми робимо

1. Терміновий старт. Перша консультація — упродовж дня. Не «приходьте в понеділок», а «давайте розмовляти зараз». У справах про дітей кожна година має значення.
2. Заява через Мінюст. Готуємо повний пакет документів, подаємо в Мінюст, контролюємо, щоб заяву було направлено компетентному органу країни вивезення без затримок.
3. Паралельно — позов в іноземний суд. Наш офіс у відповідній країні (Берлін, Прага, Краків, Париж, Амстердам, Гельсінкі) того ж дня готує позов і подає його. Це не тиждень координації — це години.
4. Збір доказів. В Україні і в країні вивезення — паралельно. Свідчення, висновки психологів, фото, документи про умови проживання, докази, що друга сторона не мала згоди на переміщення.
5. Представництво в суді. На засіданнях у країні вивезення — наш місцевий адвокат, який знає процедуру, мову, суддів. На засіданнях в Україні — наш український адвокат. Обидва — одна команда.
6. Виконання рішення. Якщо суд ухвалив рішення про повернення, але інша сторона затягує — ми контролюємо примусове виконання через судових виконавців у відповідній країні.
7. Zahist у дзеркальних справах. Якщо Вас звинувачують у викраденні — будуємо захист, представляємо в суді, працюємо з висновками експертів.