Опіка над дитиною або недієздатною особою за кордоном

Опіка над дитиною — для неповнолітніх (до 18 років), що залишились без батьківського піклування. Регулюється Гаазькою конвенцією 1996 року про юрисдикцію, застосовне право, визнання рішень у справах захисту дітей. Україна та всі країни ЄС — учасники.

Опіка/піклування над недієздатною особою — для повнолітніх, які не можуть приймати рішення самостійно через хворобу, інвалідність, вікові зміни. Регулюється Гаазькою конвенцією 2000 року про міжнародний захист повнолітніх. Україна цю Конвенцію підписала, але ще не ратифікувала. У країнах ЄС діє через національне право або у країнах-учасницях.

Між цими категоріями — суттєві юридичні відмінності в процедурі і механізмах визнання.

Опіка та усиновлення (для дитини)

Усиновлення — дитина юридично стає Вашою. Зміна свідоцтва про народження, повна батьківська влада, спадкові права. Назавжди.

Опіка — дитина не стає Вашою. Якщо біологічні батьки живі — лишаються батьками. Опіку можна припинити, передати, скасувати. Зазвичай — до повноліття.

Опіка зручніша, коли:

1. Біологічні батьки живі, але не можуть піклуватись (хвороба, ув'язнення, війна)
2. Тимчасова ситуація
3. Старша дитина не хоче «нових батьків», але потребує юридичного представника
4. Релігійні чи культурні причини

Часом опіка — проміжний стан перед усиновленням.

Юрисдикція: де оформляти

Для дитини (Гаазька конвенція 1996): суд країни звичного проживання дитини (habitual residence). Дитина в Україні → український суд. Дитина в Німеччині → Familiengericht.

Для повнолітнього (Гаазька конвенція 2000): принцип той самий, але між країнами, що не ратифікували Конвенцію, — національні правила.

Це важливо: оформити опіку «у себе вдома», коли підопічний в іншій країні, зазвичай не вийде. Юрисдикція — там, де живе підопічний.

Визнання рішення про опіку в іншій країні

За Гаазькою конвенцією 1996 (опіка над дитиною) рішення однієї країни-учасниці автоматично визнається в іншій. Українська опіка діє в Німеччині, німецька — в Україні. Без додаткової легалізації, лише з апостилем і перекладом.

Для дорослих ситуація складніша через різницю в національних механізмах. Часто потрібна окрема процедура визнання — exequatur у Франції, реєстрація через kantonrechter у Нідерландах, тощо.

На практиці: документ з апостилем і перекладом приймається школами, лікарнями, банками в більшості країн ЄС без додаткових процедур. Якщо виникають проблеми — звертаємось до місцевого суду за визнанням.

Виїзд підопічної дитини до опікуна

Якщо опіка оформлена в Україні, а опікун живе в ЄС — наступний крок: виїзд дитини. Тут важливо:

1. Якщо біологічні батьки живі. Потрібна нотаріальна згода обох. Якщо вони померли або позбавлені прав — згода опікуна (Вас) як законного представника дитини.
2. Документи дитини: свідоцтво про народження, закордонний паспорт, рішення про опіку, посвідчення опікуна, апостиль на рішення.
3. В'їзд у країну ЄС. Залежно від країни — національна віза або тимчасовий захист (якщо дитина має право на нього як українець, що рятується від війни).

Помилки

1. Спроби «неформально» забрати дитину до себе без оформлення опіки. Без юридичних документів неможливо записати в школу, до лікаря, до банку
2. Затягування з визнанням недієздатною літнього члена сім'ї. Поки немає рішення суду — Ви юридично не можете діяти від його імені, навіть у медичних питаннях
3. Розрахунок на «домашні» документи (довіреність). Довіреність діє, поки особа дієздатна. Якщо знепритомніла, втратила пам'ять, вмерла — довіреність припиняє дію. Опіка/піклування — інший інструмент
4. Думка, що в ЄС оформити опіку легше. У більшості країн ЄС юрисдикція — за місцем проживання підопічного. Якщо він в Україні — оформляти треба в Україні
5. Ігнорування звітності опікуна. В Україні і у країнах ЄС опікун звітує перед органом опіки про використання коштів і майна підопічного. Ігнорування — підстава для позбавлення опіки

Що ми робимо

1. Аналіз ситуації — який інструмент потрібен (опіка над дитиною, опіка над дорослим, усиновлення, інше).
2. Визначення юрисдикції — у якій країні оформляти.
3. Збір документів у країні проживання потенційного опікуна — через наш офіс у відповідній країні ЄС
4. Легалізація і переклади.
5. Звернення до органу опіки та піклування і судовий процес в Україні (якщо опіка оформляється тут).
6. Оформлення в країні ЄС через місцевий офіс (якщо опіка там).
7. Визнання вже оформленої опіки в іншій країні.
8. Документи підопічного — паспорт, виїзд, школа, медицина.
9. Виїзд підопічної дитини до опікуна за кордон.
10. Подальший супровід — звіти органу опіки, оновлення документів.