Репатріація прибутку з України до ЄС:

Ви інвестували в український бізнес, компанія стабільно заробляє — і тепер потрібно повернути прибуток до материнської структури в Європі. Виявляється, це не так просто: НБУ валютні обмеження, введені в умовах воєнного стану, не знято повністю, а діють у форматі «дозволено з лімітами». Правильно структурована репатріація прибутку — це різниця між грошима, які реально прийдуть у Нідерланди чи Німеччину, і грошима, які заблокуються на українському рахунку на невизначений час.

Що таке репатріація прибутку і які її форми

Репатріація прибутку — повернення прибутку, заробленого в одній країні, до країни материнської компанії-інвестора. Для української ТОВ з іноземним засновником це, найчастіше, виплата дивідендів. Але існують й інші форми, кожна зі своєю податковою і валютною специфікою:

1. Дивіденди. Класична форма. Оподатковується податком на репатріацію (15% базова ставка, знижена за податковою угодою).
2. Проценти за позиками. Якщо материнська компанія надала українській дочірній позику — українська компанія повертає позику з процентами.
3. Роялті. Платежі за ліцензії на торговельні марки, ПЗ, технології, ноу-хау, які належать материнській компанії.
4. Management fees, маркетингові та інші послуги. Внутрішньогрупові послуги, які надає материнська компанія.
5. Повернення інвестиції. При ліквідації або зменшенні статутного капіталу.

Актуальні валютні обмеження НБУ

З травня 2024 року НБУ відновив можливість виплати дивідендів нерезидентам за кордон, а з серпня 2025 року розширив цю можливість. Наразі виплата дивідендів нерезиденту в іноземній валюті дозволена за умови одночасного дотримання таких критеріїв:

1. Період, за який нараховані дивіденди. Станом на серпень 2025 року дозволено виплачувати дивіденди, нараховані за результатами діяльності, починаючи з 1 січня 2023 року.
2. Ліміт суми виплат. До 1 000 000 євро на календарний місяць в еквіваленті за курсом НБУ. Окремий ліміт для кожної української компанії, яка виплачує дивіденди.
3. Мінімальний період діяльності компанії. Українська компанія-емітент має бути зареєстрована не менше ніж 12 місяців до дати виплати дивідендів.
4. Мінімальний період володіння часткою. Іноземний інвестор має володіти корпоративними правами / акціями не менше 6 місяців до дати виплати.
5. Прямий переказ. Виплата здійснюється безпосередньо на рахунки іноземного інвестора-нерезидента за кордоном або через депозитарну систему України.
6. Джерело коштів. Виплата за рахунок власної валютної виручки української компанії — без використання кредитних коштів, без купівлі валюти через обхідні схеми.

Виплата позик і процентів нерезиденту

Окремий режим:

1. Нові позики (з 20 червня 2023 року). Дозволена виплата процентів і погашення основної суми без суттєвих обмежень — за умови, що кошти фактично надійшли в Україну з-за кордону після цієї дати.
2. Старі позики (до 20 червня 2023 року). Дозволене лише погашення процентів, основна сума заблокована до зняття обмежень.
3. Позики від міжнародних фінансових організацій та іноземних банків з високим кредитним рейтингом. Діє окремий полегшений режим.

Роялті і послуги нерезидентам

Виплати за імпорт робіт, послуг та інтелектуальних прав — наразі без суттєвих обмежень.

Податок на репатріацію: скільки заплатить українська компанія

Базові ставки податку на репатріацію:

1. Дивіденди: 15% (знижена за угодою — 5–10% для більшості країн ЄС).
2. Проценти: 15% (знижена — 2–10%).
3. Роялті: 15% (знижена — 0–10%).
4. Військовий збір 5% не утримується з виплат нерезидентам — тільки з виплат резидентам України.

Для застосування знижених ставок потрібно виконати умови:

1. Нерезидент надає сертифікат резидентства в країні угоди (апостильований, перекладений).
2. Нерезидент є бенефіціарним власником доходу (не просто «папка»-холдинг, а реальна структура з персоналом і функціями).
3. Операція проходить Principal Purpose Test — не створена штучно для податкової вигоди.
4. Виплата документально обґрунтована — договори, акти, первинні документи.

Типовий процес виплати дивідендів нерезиденту

Крок 1: Підготовка рішення про виплату дивідендів.

Крок 2: Нарахування дивідендів і сплата авансового внеску з податку на прибуток.

Крок 3: Утримання податку на репатріацію.

Крок 4: Документальна підготовка для банку.

Крок 5: Подання в банк і проходження валютного контролю.

Крок 6: Переказ коштів.

Реєстрація іноземної інвестиції в НБУ: критичний крок

Одна з ключових помилок європейських інвесторів, яка проявляється через роки — нехтування реєстрацією іноземної інвестиції в НБУ на етапі внесення статутного капіталу.

Якщо внесок до статутного капіталу ТОВ (понад еквівалент 150 000 грн) надходить з-за кордону, іноземна інвестиція підлягає реєстрації в НБУ через уповноважений банк протягом 6 місяців з дати надходження коштів.

Навіщо це важливо. Реєстрація інвестиції — підстава для майбутньої репатріації: виплати дивідендів, повернення капіталу, використання інвестиційного ліміту. Без реєстрації банк може відмовити у валютному переказі або зменшити ліміт.

Оптимальні канали репатріації: дивіденди vs роялті vs проценти

Для європейського інвестора з великим українським активом часто оптимальна комбінація каналів, а не лише дивіденди.

Дивіденди — основний канал, але обмежений лімітом 1 млн євро на місяць і виплачується лише з чистого прибутку після оподаткування.

Проценти за внутрішньогруповою позикою — ефективний інструмент, якщо структура групи включає позику від європейського холдингу до української компанії. Проценти зменшують базу податку на прибуток української компанії (18% податкова економія) і можуть переказуватися регулярно.

Роялті за ліцензію на IP — якщо материнська компанія є власником торговельних марок, ПЗ, технологій, які використовує українська. Роялті зменшують податок на прибуток, переказуються без ліміту 1 млн євро (за умови відсутності специфічних обмежень).

Management fees — плата за управлінські, маркетингові, R&D та інші послуги європейської материнської компанії. Також зменшують базу і не підпадають під лімит на дивіденди.

Оптимальна структура: помірні дивіденди в межах ліміту + регулярні роялті та management fees за ринковими ставками + проценти за позикою, якщо є капітальна потреба. Ця комбінація дозволяє репатріювати значно більше, ніж тільки через дивіденди, і одночасно зменшити українську податкову базу.

Типові помилки при репатріації

1. Незареєстрована інвестиція в НБУ. Власник «пригадує» про необхідність репатріації через 3 роки після внесення капіталу і виявляє, що банк відмовляє через відсутність реєстрації.
2. Виплата дивідендів за заблоковані періоди. Спроба виплатити дивіденди за 2022 рік (досі заборонено) — банк не пропускає платіж, кошти повертаються.
3. Кіпрський / нідерландський холдинг-«папка». Проміжна компанія без реального офісу, персоналу, функцій — ДПС застосовує правило бенефіціарного власника, утримує 15% замість 5%.
4. Неправильна структура документів. Відсутність сертифіката резидентства на дату виплати, помилки в розрахунку податку, неповний пакет для банку — затримки в 2–4 тижні.
5. Перевищення ліміту в 1 млн євро. Спроба обійти ліміт через дроблення виплат на кілька компаній групи — підстава для перевірки і блокування.
6. Ігнорування принципу витягнутої руки. Завищені роялті чи management fees, які не підкріплені бенчмарком — донарахування податків і штрафи.
7. Помилки з джерелом коштів. Виплата за рахунок кредитних коштів — заборонено.

Що робить наша команда при супроводі репатріації

1. Попередня структурна консультація.
2. Реєстрація іноземної інвестиції в НБУ.
3. Податкове структурування.
4. Комплаєнс-підготовка.
5. Супровід виплати в банку.
6. Zahist у разі перевірки.