Процедура возз’єднання сім’ї в ЄС

Право на сімейне життя гарантоване статтею 8 Європейської конвенції з прав людини і Директивою ЄС 2003/86/EC про возз’єднання сім’ї. Це означає: якщо один із членів сім’ї легально перебуває у країні ЄС, інші мають принципову можливість возз’єднатися з ним. Однак у кожній країні діють власні процедурні правила.

Хто вважається членом сім’ї

Стандартне коло — це чоловік або дружина, неповнолітні діти (до 18 або 21 року залежно від країни), іноді — повнолітні діти, які перебувають на утриманні, та батьки в літньому віці. Партнери, з якими укладено зареєстроване партнерство, у більшості країн ЄС також визнаються. Фактичне спільне проживання без реєстрації визнають лише деякі країни (Нідерланди, Німеччина частково, Швеція). Одностатеві шлюби визнаються у країнах, де вони зареєстровані, але також, згідно з практикою Суду ЄС, і в інших країнах за наявності документа про шлюб.

Загальні умови для спонсора (того, хто запрошує).

1. Легальне перебування у країні (ВНЖ щонайменше на рік, Blue Card, ПМЖ, громадянство).
2. Достатній дохід — як правило, на рівні не нижче прожиткового мінімуму + додаткова сума на кожного члена родини.
3. Відповідне житло (метраж, комунальні умови).
4. Медичне страхування для всіх членів родини, що приїжджають.
5. Відсутність судимостей та порушень міграційного законодавства.

Документи для заявника (члена родини)

1. Закордонний паспорт із достатнім строком дії.
2. Свідоцтво про шлюб / народження, апостильоване та перекладене присяжним перекладачем.
3. Довідка про несудимість.
4. Медичне страхування на період в’їзду і перебування.
5. Фотографії, заява за формою країни.
6. Для деяких країн — базовий іспит із мови (A1–A2) або культурологічний тест.

Процедура у загальних рисах

1. Спонсор подає заяву в міграційний орган країни перебування (або у посольство — залежно від процедури).
2. Після попереднього схвалення заявник подає документи у консульство країни ЄС за місцем проживання (в Україні, Польщі чи інакше).
3. Видається віза з метою возз’єднання сім’ї (національна D-віза).
4. Після в’їзду заявник реєструється за місцем проживання і протягом 30–90 днів подає заяву на ВНЖ.

Строки

Директива 2003/86/EC встановлює максимальний строк розгляду 9 місяців, з можливістю продовження у складних випадках. На практиці в різних країнах — від 3 до 12 місяців.

Типові підстави відмови

1. Недостатній дохід спонсора.
2. Неналежне житло.
3. Підозра у фіктивному шлюбі (особливо якщо шлюб укладено незадовго до подачі).
4. Прогалини в документах, незаповнені графи.
5. Сумніви щодо справжності документів з України (тут важливе присяжне завірення).

У кожній із шести країн, де працює АО «Zahist», ми маємо відпрацьовану процедуру возз’єднання. Ми супроводжуємо клієнтів з моменту оцінки шансів до успішного в’їзду і реєстрації родичів.