Перевірка трудових зобов'язань за європейським правом
Українські компанії все частіше працюють з європейськими працівниками. Це може бути найм через дочірні підприємства у ЄС, релокація команд, віддалена робота для українських ІТ-компаній з персоналом з ЄС, відрядження українських працівників до європейських країн (posted workers), залучення європейських фахівців в українські структури. У всіх цих сценаріях стандартні підходи КЗпП не працюють — починається сфера дії національного трудового законодавства держав-членів ЄС та обов'язкових мінімальних стандартів європейських директив.
ЄС переживає черговий етап посиленого регулювання трудових відносин:
- EU Pay Transparency Directive (2023/970) — імплементація до 7 червня 2026 року, нові обов'язки прозорості оплати праці та звітності з гендерного розриву;
- EU AI Act — з серпня 2026 року застосування AI у наймі, моніторингу та звільненнях має відповідати жорстким стандартам прозорості, справедливості та людського нагляду;
- рішення Суду ЄС у справі CCOO v. Deutsche Bank (C-55/18) та подальші — обов'язковий облік робочого часу всіх працівників, що активно імплементується національними законодавствами.
Перевірка трудових зобов'язань за європейським правом — обов'язкова процедура при:
- купівлі або продажу європейського бізнесу (M&A);
- відкритті дочірньої компанії у ЄС;
- релокації українського бізнесу або частини команди до ЄС;
- відрядженні працівників з України до країн ЄС (posted workers);
- найманні європейських працівників в українські компанії (включно з віддаленими);
- співпраці з європейськими ІТ-компаніями за моделлю outstaff/outsource;
- підготовці до перевірок європейських трудових інспекцій;
- залученні європейських інвесторів або кредиторів (вони обов'язково перевіряють labour compliance).
АО «Zahist» проводить комплексний аналіз трудових зобов'язань за європейським правом у координації з місцевими юридичними партнерами. У цій статті ми розкриваємо ключові аспекти такої перевірки.
Що саме перевіряється
Аналіз трудових зобов'язань за європейським правом — це структуроване дослідження, що дає відповіді на ключові питання:
- Яке право застосовується до конкретних трудових відносин? Це не завжди очевидно — особливо для віддалених працівників, поданих та сезонних робітників, працівників з кількома роботодавцями.
- Чи правильно класифіковано працівників? Працівник чи самозайнятий, працівник чи виконавець ЦПД — у різних країнах ЄС критерії різні, і ціна помилки висока.
- Чи відповідають трудові договори та умови вимогам як ЄС, так і національного права?
- Чи виконуються обов'язки роботодавця щодо робочого часу, відпусток, оплати, охорони праці?
- Які приховані зобов'язання може мати роботодавець? Особливо при зміні власника бізнесу.
- Чи готова компанія до перевірок та трудових спорів?
Базові принципи трудового права ЄС
Перед детальним аналізом важливо розуміти ключову архітектуру трудового права ЄС.
Свобода руху працівників (ст. 45-48 ДФЄС)
Працівники мають право вільно переміщатися та працювати у будь-якій державі-члені ЄС без дискримінації за національністю. Це означає, що українська компанія, яка наймає громадянина Польщі в Німеччині, або іспанця в Естонії, має застосовувати принципи свободи переміщення та недискримінації.
Хартія основоположних прав ЄС (ст. 31)
Кожен працівник має право на: умови праці, що поважають здоров'я, безпеку та гідність; обмеження максимальної тривалості робочого часу; щоденний та щотижневий відпочинок; щорічну оплачувану відпустку.
Європейський стовп соціальних прав
20 принципів, що задають напрямок розвитку соціального права ЄС: справедливі заробітні плати, безпечне середовище, баланс роботи та особистого життя, захист від необґрунтованого звільнення, доступ до соціального захисту.
Етапи перевірки трудових зобов'язань
1. Визначення застосовного права (Rome I Regulation)
Перший і найскладніший крок — визначити, право якої країни застосовується до конкретних трудових відносин. За Регламентом Rome I (Регламент (ЄС) № 593/2008):
- сторони можуть обрати застосовне право, але цей вибір не може позбавити працівника захисту імперативних норм його звичайного місця роботи;
- за замовчуванням застосовується право країни, в якій працівник зазвичай виконує роботу;
- якщо роботу неможливо локалізувати, застосовується право країни місцезнаходження роботодавця.
2. Перевірка класифікації працівників (employment vs self-employment)
У всіх країнах ЄС існують власні критерії розмежування трудових відносин від цивільно-правових. Загальні ознаки трудових відносин за практикою Суду ЄС:
- особисте виконання роботи;
- підпорядкування інструкціям роботодавця;
- інтеграція в організацію роботодавця;
- регулярна оплата (а не плата за результат);
- надання інструментів роботи роботодавцем;
- відсутність економічного ризику у працівника;
- ексклюзивність (працівник не може одночасно надавати послуги конкурентам).
Окремо перевіряється статус «bogus self-employment» (фіктивної самозайнятості) — ситуації, коли особа формально є ФОПом, але фактично працює як працівник.
3. Перевірка трудових договорів
Кожна держава-член має свої вимоги до змісту трудового договору. На рівні ЄС діє Директива (ЄС) 2019/1152 про прозорі та передбачувані умови праці (Transparent and Predictable Working Conditions Directive), яка вимагає письмового інформування працівника про основні умови протягом 7 днів — 1 місяця з початку роботи.
4. Working Time Directive (2003/88/EC) — робочий час
Основні мінімальні гарантії, обов'язкові для всіх держав-членів:
- максимум 48 годин на тиждень у середньому за референтний період (4 місяці за замовчуванням, до 12 місяців за колективними угодами);
- щоденний відпочинок мінімум 11 послідовних годин;
- щотижневий відпочинок мінімум 24 години на додаток до щоденних 11;
- перерва, якщо робочий день перевищує 6 годин;
- мінімум 4 тижні оплачуваної відпустки на рік;
- обмеження роботи у нічний час: нічні робітники не повинні працювати більше 8 годин за 24 години у важких або небезпечних умовах; вони мають право на безкоштовну оцінку здоров'я.
5. Обов'язковий облік робочого часу — рішення CCOO v. Deutsche Bank
У рішенні C-55/18 від 14 травня 2019 року Суд ЄС зобов'язав держави-члени запровадити «об'єктивну, надійну та доступну» систему обліку робочого часу для кожного працівника. У грудні 2024 року Суд ЄС додатково підтвердив обов'язок реєструвати робочий час, який поширюється і на домашніх працівників.
Поточний стан імплементації:
- обов'язково з суворим контролем: Іспанія (з травня 2019, з 4-річним строком зберігання), Австрія, Італія, Греція (з реальним цифровим моніторингом);
- імплементовано або оновлюється: Німеччина (підтверджено Федеральним судом з праці у вересні 2022 року, законодавство оновлюється), Франція, Нідерланди, Польща;
- виконання через існуючі механізми: Чехія, Словаччина, Угорщина.
6. Відпустки
Мінімум за Working Time Directive — 4 тижні (20 робочих днів) оплачуваної щорічної відпустки. Національні стандарти зазвичай значно вищі:
- Іспанія: 30 календарних днів;
- Швеція, Данія, Австрія, Фінляндія: 25-30 робочих днів;
- Польща, Чехія: 20-26 робочих днів залежно від стажу;
- Німеччина: мінімум 20 робочих днів (5-денний тиждень), але колективні угоди часто збільшують до 30;
- Італія: мінімум 4 тижні + 11 національних свят;
- Естонія, Литва, Латвія: 20-28 робочих/календарних днів.
Окремо регулюються інші види відпусток:
- Maternity Leave: за Pregnant Workers Directive 92/85/EEC — мінімум 14 тижнів оплачуваної відпустки матерям; національні системи часто значно щедріші;
- Parental Leave: за Work-Life Balance Directive (ЄС) 2019/1158 — мінімум 4 місяці батьківської відпустки, з яких 2 — невідчужувані; 10 днів батьківської відпустки оплачуваної на рівні лікарняного; 5 днів відпустки по догляду;
- Sick Leave: переважно регулюється національним правом і соцстрахом.
Накопичені невикористані відпустки — це грошове зобов'язання компанії, яке при зміні власника або звільненні працівника має бути виплачене. Це класичний прихований борг у M&A-угодах.
7. EU Pay Transparency Directive (2023/970)
Одна з найважливіших нових ініціатив, що має бути імплементована до 7 червня 2026 року. Запроваджує:
- обов'язок розкривати очікувану зарплату або діапазон під час найму — у вакансії або до співбесіди;
- заборону запитувати у кандидатів про їх поточну/попередню зарплату;
- право працівників на інформацію про середні рівні зарплати за статтю для працівників, які виконують ту саму роботу або роботу однакової цінності;
- обов'язкову звітність про гендерний розрив в оплаті: для компаній з 250+ працівниками — щорічно з 2027 року; з 150-249 — раз на 3 роки; з 100-149 — також раз на 3 роки;
- обов'язкову спільну оцінку оплати, якщо різниця в оплаті між статями перевищує 5%;
- посилений захист від відплати працівників, які скаржаться на дискримінацію в оплаті.
Деякі країни вже випереджають Директиву (Данія, Швеція, Норвегія). Інші — спішно імплементують. Українські компанії з європейськими дочірніми структурами або підрозділами повинні бути готові до нових вимог.
8. Антидискримінаційне законодавство
Європейське антидискримінаційне право — одне з найбільш розвинених у світі. Ключові директиви:
- Equal Treatment Directive (Раса/Етнос) 2000/43/EC;
- Employment Equality Directive 2000/78/EC (релігія, переконання, інвалідність, вік, сексуальна орієнтація);
- Gender Equality Directive 2006/54/EC (стать у працевлаштуванні);
- Goods and Services Directive 2004/113/EC (стать поза трудовими відносинами).
9. Охорона праці (OSH Framework Directive 89/391/EEC)
Європейська рамкова Директива про охорону праці зобов'язує роботодавців:
- проводити оцінку ризиків на робочих місцях;
- впроваджувати запобіжні заходи;
- консультуватися з працівниками;
- забезпечувати інформування та навчання;
- мати службу охорони праці або призначеного спеціаліста;
- ведення документації;
- забезпечення безкоштовних медичних оглядів для нічних робітників та працівників у небезпечних умовах.
10. Zahist від звільнення
Це одна з найбільш диференційованих сфер між державами-членами. На рівні ЄС діють лише деякі мінімальні рамки:
- Collective Redundancies Directive 98/59/EC — процедури при масових звільненнях (консультації з представниками працівників, повідомлення владі);
- Transfer of Undertakings Directive 2001/23/EC (TUPE) — захист працівників при передачі бізнесу: трудові відносини автоматично переходять до нового роботодавця, умови зберігаються;
- Insolvency Protection Directive 2008/94/EC — гарантії виплати зарплати при банкрутстві роботодавця.
11. Posted Workers Directive (96/71/EC та 2018/957)
Директива про відряджених працівників — критично важлива для українських компаній, що відряджають персонал до ЄС.
Принципи:
- рівна оплата за рівну роботу в країні відрядження (а не лише мінімальний рівень, як було раніше);
- застосування основних умов праці країни перебування: робочий час, відпустки, мінімальна оплата, охорона праці, антидискримінація;
- якщо відрядження триває більше 12 місяців (з можливим продовженням до 18) — застосовуються усі трудові умови країни перебування.
12. Сповіщення та консультації з працівниками
Декілька директив встановлюють зобов'язання щодо інформування та консультацій:
- Information and Consultation Directive 2002/14/EC: на робочих місцях з 20-50+ працівниками повинні бути виборні працівничі ради;
- European Works Councils Directive 2009/38/EC: для груп компаній з 1000+ працівників у ЄС та 150+ у щонайменше двох державах-членах;
- Collective Redundancies Directive 98/59/EC: обов'язкові консультації при масових звільненнях.
13. EU AI Act та трудові відносини
З серпня 2026 року використання штучного інтелекту у HR-функціях кваліфікується як «high-risk AI system» і вимагає:
- проведення оцінки впливу на основні права;
- технічної документації AI-системи;
- людського нагляду за результатами;
- прозорості для працівників і кандидатів;
- захисту від алгоритмічної дискримінації.
Чому варто залучати юристів
Перевірка трудових зобов'язань за європейським правом — це сфера, у якій помилки коштують значно дорожче, ніж в Україні. У Європі немає аналогу українського підходу «штраф за неоформленого працівника». Натомість є каскад наслідків: трудові спори з поновленням на роботі і компенсаціями за весь період, соцвнески за подвійним режимом, штрафи трудових інспекцій, репутаційні втрати, припинення співпраці з ключовими європейськими клієнтами через невідповідність комплаєнсу.
Професійний аналіз трудових зобов'язань за європейським правом передбачає:
- координацію через місцевих юридичних партнерів у кожній релевантній юрисдикції;
- комплексний аналіз із застосуванням як директив ЄС, так і національних правил;
- юридичну кваліфікацію статусу працівників (employment vs self-employment) за критеріями конкретної країни;
- аудит дотримання вимог робочого часу, відпусток, мінімальної оплати;
- розрахунок прихованих зобов'язань (накопичені відпустки, потенційні компенсації, неоплачені надурочні);
- підготовку до імплементації EU Pay Transparency Directive до червня 2026 року;
- аудит відповідності AI Act для HR-функцій;
- розробку шаблонів трудових договорів, NDA, документації;
- комплаєнс posted workers — повідомлення, документація, сертифікати А1;
- захист у трудових спорах та представництво перед національними трудовими інспекціями.