Кримінальна справа стосується двох країн

Бізнесмен, якого затримали в Парижі за обвинуваченням у шахрайстві, скоєному у Празі. Українець, що проживає у Гельсінкі, отримує повістку, оскільки слідчий у Чехії вважає, що операція з його банківським рахунком стосується справи про відмивання коштів. Перевізник, заарештований у Нідерландах на підставі європейського ордера, виданого Францією. Турист, який не знає, що проти нього порушено справу в одній країні ЄС, та проти якого в іншій країні почалося нове розслідування за пов'язаними обставинами. Усе це — щоденна реальність кримінальної юстиції у відкритій Європі. Кримінальна справа все частіше виходить за межі однієї держави — і саме на стику двох юрисдикцій народжуються найскладніші правові виклики. У цій статті ми розглядаємо, як працює транскордонне кримінальне переслідування в ЄС, які механізми використовують слідчі органи та як побудувати ефективний захист, коли справа стосується більш ніж однієї країни.

Чому кримінальні справи виходять за національні кордони

Свобода руху осіб, товарів, капіталів і послуг — фундамент Європейського Союзу. Та з нею прийшла й транскордонна злочинність: шахрайство через банки різних країн, контрабанда товарів через митні кордони, кіберзлочини без фізичної географії, незаконний обіг наркотиків через транзитні маршрути, торгівля людьми, корупційні схеми у міжнародних компаніях. ЄС реагує на це створенням розгалуженої системи судової співпраці у кримінальних справах.

Сьогодні кримінальна справа може охоплювати дві (або більше) країни в кількох типових сценаріях:

1. Злочин скоєний на території однієї країни, особа знаходиться в іншій. Тоді запускається механізм передачі особи — Європейський ордер на арешт.
2. Злочин має елементи, скоєні в кількох країнах. Наприклад, шахрайство, де жертва — у Франції, а кошти переказувалися через банк у Нідерландах.
3. Особа підозрюється за пов'язаними обставинами в різних країнах. Тоді постає питання, в якій країні має розглядатися справа і чи не порушено принцип ne bis in idem.
4. Доказова база розосереджена по кількох країнах. Запитуються свідки, документи, банківські записи, цифрові дані — для цього використовується Європейський слідчий ордер.
5. Особа засуджена в одній країні і має відбувати покарання — а проживає в іншій. Запускається механізм передачі засуджених або визнання рішень.

Європейський ордер на арешт: ключовий інструмент

Європейський ордер на арешт (European Arrest Warrant, EAW) — це наріжний камінь судової співпраці ЄС у кримінальних справах. Введений у 2004 році на підставі Рамкового рішення Ради 2002/584/JHA, EAW замінив традиційну екстрадицію між державами-членами на спрощену процедуру передачі (surrender).

Як це працює:

1. Судовий орган однієї країни (issuing Member State) видає ордер для затримання особи, яка перебуває в іншій країні (executing Member State).
2. Ордер видається з метою кримінального переслідування або виконання вже винесеного вироку.
3. Виконавчий орган зобов'язаний застосувати ордер у визначені строки — як правило, передача має відбутися протягом 60 днів від затримання (з можливістю продовження до 90 днів).

Чому це важливо:

1. На відміну від класичної екстрадиції, EAW не вимагає політичного рішення міністра — це судова процедура.
2. Принцип взаємного визнання означає, що виконавча держава довіряє рішенню видавника й перевіряє лише обмежений перелік підстав для відмови.
3. Власні громадяни вже не можуть бути беззастережно захищені від передачі: країни можуть передавати власних громадян за умови, що покарання буде відбуватися у країні громадянства.

Підстави відмови виконання EAW ділять на обов'язкові та факультативні. Серед обов'язкових — амністія, ne bis in idem (особу вже засуджено або виправдано за ті ж дії), малолітство. Серед факультативних — відсутність подвійної кримінальної відповідальності (для діянь, що не входять у список 32 категорій злочинів, для яких подвійна кримінальність скасована), сплив строків давності, кримінальне переслідування в виконавчій державі.

Zahist особи проти EAW. Особа, до якої застосовується ордер, має право:

1. бути проінформованою про його зміст рідною мовою або мовою, яку вона розуміє;
2. на адвоката у виконавчій державі — і одночасно мати право призначити адвоката у видаваній державі (так зване "dual representation");
3. на перекладача;
4. оскаржити рішення про передачу у визначених рамках;
5. на конфіденційне спілкування з адвокатом і консульством.

Європейський суд з прав людини у численних рішеннях (включно з Bosphorus Hava v Ireland) встановив, що виконання EAW не звільняє держави від обов'язку гарантувати фундаментальні права — і у виняткових випадках виконавча держава може відмовити у передачі через ризик порушення основоположних прав.

Європейський слідчий ордер: коли збираються докази

Окрім передачі осіб, у транскордонних справах гостро стоїть питання збирання доказів. Цей інструмент — Європейський слідчий ордер (European Investigation Order, EIO), введений Директивою 2014/41/EU.

Через EIO одна країна може попросити іншу провести слідчі дії: допит свідка, обшук, виїмку, отримання банківських записів, прослуховування, спостереження, дослідження ДНК. Особливості:

1. Видається судовим органом, але виконується за процедурою виконавчої країни.
2. Має чіткі строки — рішення про виконання має бути прийняте протягом 30 днів, саме виконання — протягом 90 днів від рішення.
3. Обмежений набір підстав для відмови — переважно процесуальних або пов'язаних із порушенням фундаментальних прав.

Для захисту EIO означає, що слідчі дії на території двох країн виконуються одночасно і скоординовано — і помилка в одній юрисдикції може використовуватися в іншій. Адвокат у такій справі повинен працювати в обох країнах і бачити процес у комплексі.

Принцип ne bis in idem: захист від подвійного переслідування

Один із наріжних принципів європейського кримінального права — заборона судити одну й ту ж особу двічі за ті самі дії. Цей принцип закріплений у:

1. статті 50 Хартії основних прав ЄС;
2. статтях 54-58 Конвенції про застосування Шенгенської угоди (CISA);
3. статті 4 Протоколу 7 до Європейської конвенції з прав людини.

У транскордонних справах ne bis in idem набуває особливого значення. Якщо особа була засуджена або виправдана в одній країні ЄС, інша країна не може порушити проти неї нову кримінальну справу за ті ж дії — навіть якщо в національному праві цієї країни такі дії кваліфікуються інакше.

Практика Суду ЄС (рішення у справах Gözütok and Brügge, van Esbroeck, Kossowski) розширила цей принцип:

1. "Same acts" (idem factum) означає тотожність фактів, а не кваліфікації.
2. Закриття справи прокурором з умовою сплати штрафу прирівнюється до остаточного рішення для цілей ne bis in idem.
3. Принцип діє не лише між кримінальними справами, але й між кримінальним і деякими адміністративними провадженнями ("кримінальними по суті").

Це створює сильний інструмент захисту: якщо слідчий в одній країні намагається порушити справу проти особи, яка вже мала справу в іншій, адвокат може заперечити подальше переслідування на підставі ne bis in idem.

Юрисдикційні конфлікти: де має слухатися справа

Коли злочин має елементи в двох або більше країнах, виникає питання — яка з них має право переслідувати. Універсального правила немає, але практика виходить з кількох критеріїв:

1. Принцип територіальності — країна, де скоєно діяння або де настали наслідки.
2. Принцип громадянства — країна громадянства обвинуваченого або жертви.
3. Принцип захисту інтересів — країна, чиї інтереси постраждали.
4. Принцип універсальності — для злочинів проти людяності, тероризму, торгівлі людьми.

ЄС має механізми вирішення конфліктів юрисдикцій через Рамкове рішення 2009/948/JHA. Eurojust — спеціалізована агенція ЄС — допомагає координувати кримінальне переслідування у транскордонних справах, рекомендуючи, в якій країні справа має розглядатися.

Для захисту вибір юрисдикції часто є стратегічним питанням: одна країна може мати м'якіший режим (нижчі санкції, можливості процесуальної угоди, коротші строки давності), інша — суворіший. Кваліфікований адвокат у транскордонній справі завжди оцінює, в якій юрисдикції клієнту вигідніше відбувати процес.

Типові ситуації, з якими стикаються українці у транскордонних справах

Затримання за EAW з іншої країни ЄС. Особа, яка проживає в одній країні Європейського Союзу, може бути затримана за ордером, виданим в іншій. Наприклад, українця, який працює в Нідерландах, можуть затримати за чеським ордером, виданим у зв'язку зі справою про шахрайство, нібито скоєне до переїзду.

Розслідування транскордонного шахрайства. Українські громадяни часто стикаються зі справами, де операції проводилися через рахунки в кількох країнах — Польщі, Чехії, Німеччині, Іспанії. Слідство в одній країні може запитувати докази з іншої через EIO.

Митні справи з кримінальною компонентою. Перевезення товарів через кілька країн ЄС може порушити митне законодавство одночасно у двох юрисдикціях.

Кіберзлочини. Сервери в одній країні, жертви в іншій, підозрюваний у третій — типова конфігурація. Юрисдикції можуть конкурувати.

Накладені санкції ЄС. З 2022 року особлива увага приділяється справам, пов'язаним з обходом санкцій проти Росії та Білорусі. Такі справи часто мають елементи у кількох країнах ЄС.

Запити з України. Українські правоохоронні органи можуть звертатися до країн ЄС із запитами про правову допомогу — і особа, що проживає в ЄС, може стати об'єктом таких запитів через стандартні механізми Ради Європи (Конвенція про взаємну допомогу 1959 року з протоколами) або двосторонні угоди.

Стратегії захисту в транскордонних справах

1. Подвійне представництво (dual representation). У справах EAW адвокат у виконавчій країні координує захист з адвокатом у видаваній країні. Це не розкіш, а вимога ефективного захисту, прямо передбачена правом ЄС.

2. Боротьба проти передачі. На стадії розгляду EAW можливо заперечувати передачу за низкою підстав — від процедурних дефектів ордера до порушень фундаментальних прав. Особлива увага — умовам утримання в видаваній країні (Аранюс судовий ризик, рішення CJEU у справах Aranyosi та Căldăraru).

3. Заперечення подвійного переслідування. Якщо вже були попередні провадження — навіть закриті без вироку — це може бути підставою для зупинення нового переслідування на основі ne bis in idem.

4. Стратегічний вибір юрисдикції. У справах з конфліктом юрисдикцій можливо аргументувати, що справа має розглядатися саме в тій країні, де режим сприятливіший для захисту.

5. Контроль за слідчими діями за EIO. Якщо слідчі дії виконуються в одній країні на запит іншої, адвокат у обох країнах перевіряє законність і допустимість зібраних доказів.

6. Передача справи або засудженого. У певних ситуаціях вигідно домогтися передачі справи в іншу країну — наприклад, для відбування покарання ближче до родини, в умовах, які краще відповідають потребам особи.

7. Звернення до європейських інстанцій. У виняткових ситуаціях — преюдиціальне звернення до Суду ЄС, оскарження порушень фундаментальних прав у Європейському суді з прав людини в Страсбурзі.

Чому транскордонні справи особливо складні

1. Швидкість. Строки в EAW дуже стислі — від моменту затримання до передачі може минути менше двох місяців.
2. Мовний бар'єр. Особа спілкується через перекладачів з адвокатами, прокурорами та суддями двох різних країн.
3. Різниця в процесуальних системах. Інквізиційна модель Франції відрізняється від змагальної моделі Нідерландів, а ті — від континентальних особливостей Чехії або Фінляндії.
4. Складна координація. Адвокати в двох країнах мають співпрацювати — обмінюватися матеріалами, погоджувати позицію, контролювати, щоб дії в одній юрисдикції не зашкодили захисту в іншій.
5. Ризики помилок. Невчасна реакція в одній країні позбавляє можливостей в іншій. Наприклад, прийняття "прискореної процедури" в виконавчій країні без розуміння наслідків для основного провадження.

Як АО «Zahist» представляє Ваші інтереси у транскордонних справах

Наша робота в транскордонних кримінальних справах будується на координації між адвокатами у кількох юрисдикціях. Конкретно:

1. Швидка реакція. З моменту затримання — підключення місцевих адвокатів у виконавчій та видаваній країнах. Постійний канал комунікації українською для клієнта та родини.
2. Аналіз ордера або запиту. Перевірка законності EAW або EIO: підстав видачі, дотримання процедурних вимог, наявності підстав для відмови виконання.
3. Боротьба проти передачі. Аргументація на основі ne bis in idem, ризику порушення фундаментальних прав, помилкової ідентифікації, процедурних дефектів.
4. Координація захисту в обох країнах. Узгоджена стратегія, обмін матеріалами, контроль за діями в обох юрисдикціях.
5. Робота з умовами утримання. Zahist від тримання під вартою, домагання альтернативних запобіжних заходів — особливо при ризику тривалого утримання у видаваній країні.
6. Zahist по суті справи. Після передачі (або у разі неможливості заперечення передачі) — повне представництво у видаваній країні з опорою на стратегію, сформовану ще до етапу EAW.
7. Звернення до європейських інстанцій. У виняткових випадках — преюдиціальні запити до Суду ЄС, звернення до ЄСПЛ.
8. Українська мова на кожному етапі. Ви розумієте, що відбувається в обох країнах, та маєте змогу приймати поінформовані рішення.

Транскордонна кримінальна справа — це не дві окремі справи, а єдине провадження, що відбувається у двох правових системах одночасно. Помилка в одній юрисдикції коштує дорого в іншій, і навпаки — грамотна координація захисту в двох країнах часто визначає різницю між свободою і ув'язненням, між зняттям обвинувачень і вироком.

Якщо Ви або Ваш близький отримали повідомлення про європейський ордер на арешт, опинилися під слідством, яке охоплює кілька країн ЄС, або зіткнулися із запитом про правову допомогу між юрисдикціями — зв'яжіться з АО «Zahist» одразу. Ми вибудуємо синхронізований захист у двох (або більше) країнах, забезпечимо професійне представництво на всіх етапах та комунікацію українською мовою.

Кримінальна справа, що перетинає кордони, не повинна перетинати кордон Ваших процесуальних прав. Транскордонний захист — не два захисти, а один — синхронізований і ефективний.