Антимонопольні дозволи

Антимонопольний контроль — це одна з небагатьох сфер, де регулятор може заблокувати або скасувати вже узгоджену комерційну угоду. Якщо концентрація (злиття, поглинання, придбання частки, створення спільного підприємства) перевищує визначені порогові показники, попередній дозвіл антимонопольного регулятора обов'язковий. Здійснення концентрації без дозволу (так званий gun jumping) тягне штрафи до 5% сукупного річного обороту учасників — без огляду на те, що сама операція могла б бути дозволена.

Особливість антимонопольних процедур у тому, що вони багаторівневі. Одна транснаціональна угода може потребувати дозволів одночасно в кількох юрисдикціях — Україні, ЄС (Брюсселі), окремих державах-членах ЄС, Великобританії, США, Туреччині, Сербії, Швейцарії. Координація між ними — окреме завдання, що потребує спеціалізованої експертизи.

Антимонопольний контроль в Україні

Регулятор і нормативна база

Антимонопольний комітет України (АМКУ) — центральний орган спеціального статусу, що здійснює контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Основні нормативні акти:

1. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III;
2. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
3. Положення про порядок подання заяв про концентрацію, затверджене розпорядженням АМКУ № 33-р від 19.02.2002;
4. Методичні рекомендації щодо застосування поняття контролю від 01.11.2018.

Що визнається концентрацією

За ст. 22 Закону № 2210-III, концентрація — це широке поняття, що включає:

1. злиття суб'єктів господарювання;
2. набуття контролю одним суб'єктом над іншим;
3. придбання акцій / часток понад 25% або 50% голосів;
4. створення спільного підприємства;
5. придбання основних виробничих засобів або нематеріальних активів, що забезпечують ведення бізнесу;
6. передачу в управління або в оренду цілісних майнових комплексів;
7. призначення осіб на керівні посади пов'язаних конкурентів.

Багато операцій, які бізнес не вважає концентрацією, насправді нею є — наприклад, призначення спільних директорів у двох конкурентів, набуття управління арештованими активами (роз'яснення АМКУ від 26.04.2023).

Процедура

Стандартні строки:

1. Phase 1 (попередній розгляд) — 25 робочих днів з дня прийняття заяви до розгляду;
2. Phase 2 (поглиблений розгляд) — додаткові 90 робочих днів у разі потреби детального аналізу.

Строк дії дозволу

Концентрація має бути здійснена протягом 1 року з дати рішення (якщо рішенням не передбачено інший строк). Інакше потрібно отримувати новий дозвіл.

Узгоджені дії

Окрема процедура — дозвіл на узгоджені дії між суб'єктами господарювання, які можуть обмежити конкуренцію (картельні угоди, обмін інформацією, обмеження виробництва, розподіл ринків). За певних умов такі дії можуть бути дозволені АМКУ, якщо приносять економічну користь, що переважає над антиконкурентними ефектами. Часто стосується дистриб'юторських мереж, R&D-альянсів, спільних закупівель.

Попередній висновок

Якщо є сумніви щодо необхідності дозволу, можна подати заяву на попередній висновок. АМКУ дає письмову відповідь, чи потрібен дозвіл, чи можливе його отримання, або повідомляє про недостатність інформації.

Санкції за порушення

1. здійснення концентрації без дозволу — штраф до 5% сукупного річного обороту учасників;
2. неподання заяви або подання неповної / неправдивої інформації — штраф до 5% обороту;
3. виконання забороненої концентрації — штрафи + ризик визнання угоди недійсною;
4. порушення зобов'язань за умовним рішенням — окремі санкції.

Антимонопольний контроль на рівні ЄС

На рівні ЄС антимонопольний контроль здійснює Генеральний директорат з конкуренції Європейської комісії (DG COMP) на підставі:

1. EU Merger Regulation (EUMR) — Регламент Ради (ЄС) № 139/2004 про контроль концентрацій;
2. Implementing Regulation (EC) № 802/2004.

Принцип «one-stop shop»

Якщо концентрація має «EU-dimension», вона розглядається виключно Європейською комісією — національні регулятори ЄС втрачають юрисдикцію. Це створює зручність єдиного центру для транснаціональних угод.

Порогові значення для EU-dimension

Основний тест:

1. combined worldwide turnover усіх учасників понад 5 млрд євро; і одночасно
2. aggregate EU-wide turnover щонайменше у двох учасників понад 250 млн євро у кожного.

Альтернативний тест (для угод з мульти-юрисдикційним впливом):

1. combined worldwide turnover понад 2,5 млрд євро;
2. combined turnover у щонайменше трьох державах-членах понад 100 млн євро;
3. щонайменше у двох учасників у тих самих державах — понад 25 млн євро;
4. EU-wide turnover двох учасників — понад 100 млн євро.

Two-thirds rule: якщо понад дві третини EU-turnover кожного учасника припадає на одну й ту саму державу-член, EUMR не застосовується — регулює національний орган.

Процедура

Phase I — 25 робочих днів (можуть бути продовжені до 35);

Phase II — додаткові 90 робочих днів (можуть бути продовжені до 125) у разі серйозних занепокоєнь.

Перед формальним поданням стандартно проводиться pre-notification phase з DG COMP — неформальні консультації, що дозволяють уточнити обсяг даних, релевантні ринки, потенційні питання. Може тривати від кількох тижнів до кількох місяців.

Документи

1. Form CO — повна форма для стандартних concentrations;
2. Short Form CO — для угод, що очевидно не порушують конкуренцію (joint ventures з обмеженим впливом, угоди без перетину діяльностей сторін).

Національні антимонопольні регулятори держав-членів ЄС

Якщо угода не досягає порогів EUMR, але впливає на ринки конкретних держав-членів — застосовуються національні режими. У кожній державі-члені — свій орган і свої правила:

1. Польща — UOKiK (Urząd Ochrony Konkurencji i Konsumentów);
2. Німеччина — Bundeskartellamt;
3. Франція — Autorité de la concurrence;
4. Італія — Autorità Garante della Concorrenza e del Mercato (AGCM);
5. Іспанія — CNMC;
6. Чехія — Úřad pro ochranu hospodářské soutěže (ÚOHS);
7. Нідерланди — Autoriteit Consument & Markt (ACM);
8. Австрія — Bundeswettbewerbsbehörde;
9. Бельгія — Belgian Competition Authority;
10. Швеція — Konkurrensverket;
11. Угорщина — Gazdasági Versenyhivatal.

Порогові значення, форми, строки і збори у кожному регуляторі відрізняються. Деякі (Польща, Німеччина) мають порівняно низькі пороги, що часто захоплюють середні угоди.

Координація між регуляторами здійснюється через European Competition Network (ECN).

Foreign Direct Investment (FDI) Screening

Окрім антимонопольного, у більшості розвинених юрисдикцій діє окремий механізм перевірки іноземних інвестицій з точки зору національної безпеки. Це не «антимонопольний» режим у класичному сенсі, але часто йде паралельно і також блокує закриття угод.

В ЄС діє Регламент FDI Screening 2019/452. Більшість держав-членів запровадили національні механізми (Польща, Німеччина, Франція, Італія, Чехія тощо). Особливо чутливі сектори: оборона, критична інфраструктура, технології подвійного використання, AI, дані, ЗМІ. Українські інвестори часто підпадають під посилений контроль.

У США — CFIUS (Committee on Foreign Investment in the United States), у Великобританії — NSIA 2021 (National Security and Investment Act).

Multi-Jurisdictional Filings

Транснаціональні угоди часто потребують одночасних filings у кількох юрисдикціях. Завдання юриста — координувати:

1. послідовність подань (зазвичай починають з найбільш складних — ЄС, США);
2. узгодженість поданих документів між юрисдикціями;
3. синхронізацію timeline (різні Phase I terms у різних країнах);
4. pre-notification engagement з ключовими регуляторами;
5. enabling waivers для обміну інформацією між регуляторами.

Умовні рішення та зобов'язання (Remedies)

У складних випадках регулятори можуть надати дозвіл під умовою виконання компенсаторних заходів:

Структурні зобов'язання (structural remedies):

1. продаж окремих активів / бізнес-ліній (divestment);
2. припинення певних договорів;
3. ліцензування третім сторонам критично важливих технологій.

Поведінкові зобов'язання (behavioural remedies):

1. обмеження ціноутворення;
2. забезпечення доступу до інфраструктури;
3. зобов'язання не змінювати визначені практики протягом певного періоду.

Стандарт DG COMP — переважно структурні зобов'язання. АМКУ і національні регулятори часто погоджуються на поведінкові.

Чому варто залучати юристів

Антимонопольні дозволи — це сфера, де поєднуються юридична експертиза, економічний аналіз ринків, переговорна практика з регуляторами і проектний менеджмент multi-jurisdictional filings. Професійний супровід передбачає:

1. ранню кваліфікацію операції — оцінку filing requirements у всіх потенційних юрисдикціях;
2. розрахунок порогових значень з врахуванням всіх відносин контролю;
3. розробку стратегії подання (sequence, timing, pre-notification);
4. підготовку повного пакету документів з координацією економічних аналізів;
5. pre-notification engagement з регуляторами;
6. ведення формальної процедури та відповіді на запити;
7. переговори щодо remedies у разі занепокоєнь;
8. координацію між юрисдикціями для multi-jurisdictional filings;
9. post-clearance compliance — моніторинг виконання умов;
10. захист у разі оскарження або розслідувань про gun jumping.